Чи задумувались ви раніше
про те, що час нам яму копає?
Наше тіло з роками старіше
та щастя мов є і немає.
Навчання, робота - наш час забирають,
за кошти купують його.
Проте крім грошей у серце вкладають
черствість і користь з всього.
Забивши на всіх, ми помічаєм,
що наша яма готова.
З розпаччю всі у неї стрибаєм.
Земля, ти така холодна.
Та що буде завтра, коли хтось піде
із цього життя в нікуди?
У грунті вологому він пропаде
та стопчать останні сліди.
Тож поки є чай - не марнуй! Не сиди!
Твори і про тебе згадають!
Віддай все тепло і просто люби,
бо спогади не помирають!