…серце у росах ранкових лишилося
пестити погляд тривожних ночей…
чим бо налякана?.. що тобі снилося?..
мовчки, як завше за вітром гайнеш
відгуки кволі мрій обіймаючи
може почуєш тоді ти мене?..
сплутані долі здогадів рухами,
правда у пастці самотніх очей,
тихо у сні кожен марить майбутнім,
тим, що розчиниться в вічності десь…
тільки Любові недовіряючи
здатні втрачати ми в котре себе…