Це, ніби казка дивних снів,
Там де жило хлоп’ятко.
Сни змалювати бракне слів,
А більш за все, про татка.
Як мальовниче навкруги,
Йду з мамою в садочок.
Для мене люди як "боги",
А я, лише синочок.
Спливають в пам’яті всякчас
До школи перші кроки.
І совість мучила не раз,
Коли не вчив уроки.
Я в снах лечу у давній світ,
Дитинства золотого.
Якби відтіль хоча б привіт,
Та не вернуть нічого.
Владимир Ольховой. 28 Сентября 2016.