А потім, коли ти підеш
Ходою жіночого щастя,
Я спиною зможу упасти
У постіль – як в щастя без меж,
У пам'ять, що ти тут була,
Що ти не соромилась світла,
І найщасливішим у світі
Робила мене, як могла.
Безхитрісна, юна, палка,
Ти втілила все, що намріяв...
А постіль – теплом твоїм гріє,
Мов поруч ще твоя рука...