Наче спогади хлинуть потоком гіркої сльози.
Наче камінь у грудях,облудлий. Ще далі вези.
Наче статність похмура що згодом спитає:-Ти де?
За собою у мріях до щастя,тебе,-поведе.
Наче дні що покличуть в незвідану,синюю даль.
Огортає в вінок світанковий,-у світла печаль.
Загадковий цілунок,-яскравих дошів із грози.
Невимовний дарунок із пісні,-що хлине з сльози.
Мов роса що блищить,виграваючи ноти квіток.
Що з мотивами близькими серцю,-підуть у танок.
Степеняться,та стриматись хочуть...Довкола. В собі.
Кольорові,грайливі. Червоні,також голубі.
Наче спогади хлинуть,що душать мрійливість весь час
Наче камінь у грудях,та серце...що молить за нас..
(Понкратова.О.В.)