Ні, тебе не залишу я, знай!
Хоч проси мене, хоч жени.
Сам казав : будь моєю, кохай!
Пам"ятаєш, тієї весни? –
Ти приніс мені квітів букет,
Оберемки носив – щодня!
І складало нам сонце сонет,
А ми ночі спивали до дна!
А долоні твої, наче струм –
Я згорала під ними – повір!
Тільки радість! Не брав нас сум,
І лягав новий вірш на папір...
Та в житті в нас з"явилась війна.
Ти був там – інакше не міг...
Голосила гірка самота,
Повернувся. Мій Боже! – Без ніг!..
Не залишу тебе! То ж мені
Обіцяй, як тоді, колись,
Разом : в щасті і разом в біді.
Я з тобою щаслива, дивись!