Райськi кущi

Ая Садовская
Надчуттєво тремтять тонкі струни,
Тонкі ниточки мої  душі,
Мов метелика крила ворушать,
Ті тендітнії райські кущі.
А на згадку по собі полишать
Тії крила яскравії сни.
Незбагненні, нездійсненні сни,
Що мій спокій назавжди порушать.
Що назавжди мій спокій вкрадуть.

Їхній колір – то колір отруйний.
Тії крила не мої – чужі.
І ті крила… Ті крила вже душать,
Викорчовують райські кущі.
А коли свої дійства закінчать,
Я вже втямлю, що то є сини
Ненаситні сини Сатани,
Що назавжди мій спокій порушать,
Що назавжди мій спокій вкрадуть.

Знов тремтіти почнуть тонкі струни
Тонкі гілочки мої душі.
Ті сини одне яблучко лишать,
Полишаючи голі кущі.
На світанку, зникаючи, мучать
Перестануть яскравії сни.
Незбагненні душі моїй сни,
Що мій спокій назавжди порушать.
Що назавжди мій спокій вкрадуть.