- А ти бачиш чи ні? – запитало у темряви сонце,
- Як погляну на тебе, то десь із годиночку – ні.
- Ти дивуєш мене, бо і досі ми вдвох – незнайомці.
- Ти намріявся, певно, в прадавньому дивному сні.
Я долала світи, космос світла не бачив віками,
І було так дотично ковтати проміння зірок.
- Ми з тобою суцільні смішнючі життя анаграми -
Випадково вписались у якусь із чужих сторінок.
Ти – зворотний мій бік, відпалаю – і ти оживаєш,
Нас єднають дві точки – світанок і проміжок в ніч.
- Ти одвічно шукаєш ворота для виходу з раю.
- Просто там на воротях ми стрінемось якось на віч.