продовжуй...

Виктор Сурженко
…тиша у одній із кімнат власних спогадів
навколо тебе ні душі, немає вчора, навіть відлунків…
із думок чужих не лякатимуть здогади,
бо збігає життя без відсутності мрій, знайомих стосунків
учора не зрадить удруге ні їй, ні тобі…
наосліп, бездумно в’їдаються в мозок страхи з потойбіч
гадай про інакше, продовжуй любити її,
мов Зірку, що Світлі дарує дні…