Синевір, я пірнаю у води твої містичні
Сяйво місячне пестить твоє плесо
Велес -- тут. Береже береги твої, скелі
Літо літеплом переходить в осінь
Напував я тут коней в житті тамтешнім
Буйволиць і драконів свійських
Нині п'ю, як коштовний трунок
Кришталеву, терпку твою крицю-воду
Хай іскриться це небо в своїй безодні
Хай летять без кінця і початку монади
Я іду по твоєму лезі, Синевіре, ти -- меч,
Ятранець, Рай і Вирій, витікаєш у світ дунаєм.
© Copyright: Валентин Лученко, 2016