Небо похмуре схилилось низько,
Листя зухвало зрива вітрисько...
Я ще жива? Я - жива...це диво...
Я просто тінь...я міраж...я привид...
Я жовтий лист, що у лету кане,
Я бездихАнний, холодний камінь,
Я сірий дощ, що стіка по даху,
Я безголоса, безкрила птаха...
НАщо я тут, якщо все так сіро?
Голос нізвідки кричить:увіруй!
Я намагаюсь...мовчить свідомість...
Я і не тут, і не там...я - поміж...
Поміж землею і небом...тільки...
Хтось зупинить мої хоче стрілки...
В душу вповзає колючий холод,
Морок малює замкнуте коло...
Кваплюсь...молюсь...в гріхах своїх - каюсь!
Бог, прости...за життя не тримаюсь...
Поміж людей, я немов в пустелі...
Жорстко там спати, де м"яко стелять...
Протяг холодний дихає в спину,
Я розбиваю себе об стІну...
Я ще жива? Я - жива...це - диво...
Та...я лиш тінь...я міраж...я привид...