«ЭТОТ СТОН У НАС ПЕСНЕЙ ЗОВЁТСЯ»
Николай Алексеевич Некрасов (1821 – 1877)
(отрывок 6 из стихотворения «Размышления у парадного подъезда»
http://www.ilibrary.ru/text/1026/p.1/index.html )
Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов
============================= Николай Некрасов
============================= ЭТОТ СТОН У НАС ПЕСНЕЙ ЗОВЁТСЯ
============================= отрывок 6 из стихотворения
============================= «Размышления у парадного подъезда»
============================= За заставой, в харчевне убогой
============================= Всё пропьют бедняки до рубля
============================= И пойдут, побираясь дорогой,
============================= И застонут... Родная земля!
============================= Назови мне такую обитель,
============================= Я такого угла не видал,
============================= Где бы сеятель твой и хранитель,
============================= Где бы русский мужик не стонал?
============================= Стонет он по полям, по дорогам,
============================= Стонет он по тюрьмам, по острогам,
============================= В рудниках, на железной цепи;
============================= Стонет он под овином, под стогом,
============================= Под телегой, ночуя в степи;
============================= Стонет в собственном бедном домишке,
============================= Свету божьего солнца не рад;
============================= Стонет в каждом глухом городишке,
============================= У подъезда судов и палат.
============================= Выдь на Волгу: чей стон раздается
============================= Над великою русской рекой?
============================= Этот стон у нас песней зовется —
============================= То бурла'ки идут бечевой!..
============================= Волга! Волга!.. Весной многоводной
============================= Ты не так заливаешь поля,
============================= Как великою скорбью народной
============================= Переполнилась наша земля, —
============================= Где народ, там и стон... Эх, сердечный!
============================= Что же значит твой стон бесконечный?
============================= Ты проснешься ль, исполненный сил,
============================= Иль, судеб повинуясь закону,
============================= Всё, что мог, ты уже совершил, —
============================= Создал песню, подобную стону,
============================= И духовно навеки почил?
============================= http://www.ilibrary.ru/text/1026/p.1/index.html
--------------------------------------------------------
СТОГІН ЦЕЙ У НАС ПІСНЕЮ ЗВЕТЬСЯ
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
Уривок 6 із вірша «Роздуми у парадного під’їзду »
***
Від страждань, у харчевні убогій,
Все проп’ють бідняки до рубля,
Мовчки пі'дуть, крізь час і дороги,
І застогнуть… О, земле моя!
Чи назвеш хоч єдину обитель,
Я такої ще зроду не знав,
Де б твій сі'яльник, жнець і хранитель,
Де б російський мужик не стогнав?
Стогне він по полях, по дорогах,
У в’язницях, темницях, острогах,
У копальнях, в міцних ланцюгах;
Під стодолою стогне, під стогом,
Під воза'ми у диких степах.
Стогне в бідних халупах по селах,
Захлинаючись горем від зрад;
У містечках, далеких оселях,
Близь під’їздів судів і палат.
Вийди, вслу'хайсь: чий стогін несеться
Над великим простором ріки?
Стогін цей всюди піснею зветься –
Йдуть крізь час, крізь віки', бурлаки!...
Волго! Річко!.. Під час половоддя
Ти не так заливаєш поля,
Як великим прокляттям народним
Переповнилась наша земля! —
Де народ, там і стогін… Сердешний!
Що він значить, твій сум безкінечний?
Чи прокинешся, сповнений сил,
Чи, скорившись закону острогів,
Все, що можна, що міг, ти зверши'в –
Склав цю пісню, що схожа на стогін,
І духовно навіки спочив?
***
Николай Сысойлов,
04.10.16
Коллаж мой – на основе фото из интернета
===============
С ударениями
--------------------------------------------------------
СТО'ГІН ЦЕЙ У НАС ПІ'СНЕЮ ЗВЕ'ТЬСЯ
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
Ури'вок 6 із ві'рша «Ро'здуми у пара'дного під’ї'зду »
***
Від стражда'нь, у харче'вні убо'гій,
Все проп’ю'ть бідняки' до рубля',
Мо'вчки пі'дуть, крізь час і доро'ги,
І засто'гнуть… О, зе'мле моя'!
Чи назве'ш хоч єди'ну оби'тель,
Я тако'ї ще зро'ду не знав,
Де б твій сі'яльник, жнець і храни'тель,
Де б росі'йський мужи'к не стогна'в?
Сто'гне він по поля'х, по доро'гах,
У в’язни'цях, темни'цях, остро'гах,
У копа'льнях, в міцни'х ланцюга'х;
Під стодо'лою сто'гне, під сто'гом,
Під воза'ми у ди'ких степа'х.
Сто'гне в бі'дних халу'пах по се'лах,
Захлина'ючись го'рем від зрад;
У місте'чках, дале'ких осе'лях,
Близь під’ї'здів суді'в і пала'т.
Ви'йди, вслу'хайсь: чий сто'гін несе'ться
Над вели'ким просто'ром ріки'?
Сто'гін цей всю'ди пі'снею зве'ться –
Йдуть крізь час, крізь віки', бурлаки'!...
Во'лго! Рі'чко!.. Під час полово'ддя
Ти не так залива'єш поля',
Як вели'ким прокля'ттям наро'дним
Перепо'внилась на'ша земля'! —
Де наро'д, там і сто'гін… Серде'шний!
Що він зна'чить, твій сум безкіне'чний?
Чи проки'нешся, спо'внений сил,
Чи, скори'вшись зако'ну остро'гів,
Все, що мо'жна, що міг, ти зверши'в –
Склав цю пі'сню, що схо'жа на сто'гін,
І духо'вно наві'ки спочи'в?
***
Николай Сысойлов,
04.10.16
Коллаж мой – на основе фото из интернета
===============