Подих зими
Ще, за горАми!
Ми, вже – не «ми»...
Що ж, сталось з нами?
В скронях – болить,
Наче в них – вибух!
Згадую мить
Ту, де живим був...
Ні, не шукай
Вітра у полі!
Проклятий рай,
Проклята доля!..
Десь, в вишині,
Птаха кружляє.
Там, де мені -
Місця немає...
Подих зими
Пам’ять не зІтре...
Тільки, гримить
Щось у «макітрі»!
Справа не в тім,
Що ти – не «лада»...
Та канонада, -
Небесний грім!!!