Сльозами знов покаже дощ,
Як я сумую за тобою…
Надії в серці перемнож,
Ті, що настояні любов’ю.
Так довго в пошуку були,
Бо все життя як марнотратство…
Роки вітрами прогули,
І кожен день був ніби рабство.
Душа просила:"Постривай"!
І ми тоді порозумілись…
Все шепотіла :"Ти чекай"!
Але назавтра не зустрілись...