Під пристальним поглядом ночі
Лиш двоє на самом даху
Дивилися зорям у очі,
З натхненням й без краплі страху.
Лежали в обіймах тонувши,
Віддавшись лише почуттям,
Про світ,що внизу позабувши
Солодко впивались життям.
Долонями ніжно торкався
Волосся її розплітав
І мить цю злякати боявся
Спасіння у неба благав…
В очах її карих світилось
Щось ніжне і рідне до болю
Теплом поцілунків зігрілись
Вогнем загорівшись поволі
Світанок рожевий устами,
Торкався небес обережно
А двоє так солодко спали
Укрившись коханням безмежним