…як ніколи іще небо гулке й пусте.
ніби чорна діра – забирає усе
безпритульна безмежність-таємна…
що ж тоді дарувало натхнення?..
невже кроки вночі безнадійні?.. раніш,
в тебе Віра була без вагань, без гріхів
ти до вічності йшла не готова, як всі…
без любові сама заблукала?.. чи ні?..
біль в кімнаті думок із середини знов
вивертає тебе, щоб знайшла ти Любов!
не згубила себе, божевільних бажань,
за межею мовчань…