ЗАКЛАННЯ
Лежить на вівтарі мала дитина.
ЇЇ ім’я незвичне – Україна.
Нещасна в ланцюги сталеві скута,
Їй розум задурманила отрута.
Стовпились коло жертви плутократи,
Вони жадають плоть її розтяти.
Мерзотники шматують ніжне тіло,
А крихітка всміхається їм мило.
Невинна кров в жертовну чару ллється,
А їй під хмелем грою все здається.
Холодний піт тече рікою з личка,
Згасає Україна, наче свічка.
СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(жовтень 2016)