Місяць в небі сіяв.
Щиро зори вітав.
Кінь мій пив із Сули,
І троянді цвіли…
«Розкажи мені річка,
Чорномор'я сестричка,
Що таять твої води,
І пурпурнії броди?
Ти блакитна Сула,
Ніби тайну мовчиш.
Тут і Церква була,
А тепер тільки тиш.
І Свиридівським ранком,
Українським світанком.
До заутрені йшли,
Козаки Хрест несли…
Ой, студена водиця,
Відкрий очі дівиця.
Подивися на мене,
Тайна є недаремне…
***
За мотивами народної легенди, що свідчить про Церкву, яка пішла під землю, на березі р. Сули, у селі Свиридівка, Полтавської області. Записана в Червонозаводському Лохвицького району Полтавської області від Сови Миколи Максимовича.