В нічному томлінні,
Земля тихо спить,
І листя осіннє
В траві шелестить.
По змоклому саду
Самотньо блукаю.
Прожите позаду,
Чого ж я чекаю?
Зоря з-за тополі
Сюди промінь ронить,
І листя поволі
Злітає і дзвонить.
Осіннє листя
Жовтіє й злітає.
Забуте щастя
Назад не вертає!
Як скоро до мене
Той шелест доходить,
Та жалі даремне
В душі моїй зводить!
Знайомі години
І дні, що позаду.
І шелест, що лине
По темному саду.
А кроки лягають
В осіннє листя.
Ні долі не має,
Немає і щастя…
Галета Іван К. ;
збірка «Земля людей» 1949-1978 р.р.