На виснажених долею полотнах,
Малює пензлик фарбами життя,
Як арія народжується в нотах,
Що відтворили серця почуття.
І боляче буває, коли барви
Блідніють і тьмяніють на очах,
Коли рукою не охоплюєш октаву,
Не граєш арію при тліючих свічках.
Мабуть, це саме той малюнок,
Де поєдналась з лихом доброта
Життя - неперевершений дарунок
Дорога, що водночас сіра й золота.
(Вірш присвячений Катерині Дідківській)