Кленовий лист задумливо і ніжно
Кружляє в вальсі під осінній блюз...
Я входжу в осінь тихо і неспішно,
Немов її сполохати боюсь...
Іду повільно, шарудячи листям,
Кульгавий вітер лізе під пальто,
А я простоволоса, нарозхристя,
Щаслива ТАК,як не була давно...
Я трімко входжу у її недбалість
І трохи смутку пробую на смак...
О,дивина! тож...осінь - ще не старість,
То просто почуття ідуть на спад...
Купає осінь землю в перламутрі,
Торкає кожну гілочку, листок...
Ми восени стаємо зрілі, мудрі,
І зважуємо кожен вчинок, крок...
Я входжу у осіннюю стихію...
Пора осіння - зрілості часи...
Вдихаю терпкий запах і хмілію,
Як від вина, хмілію від краси...