Дремал угрюмый, черный лес
весь в макраме сплетений.
Лишь лист один дарил мне блеск -
последний лист осенний.
Другие листья на траве,
где дотлевали тихо,
а этот - гордо в синеве
на счастье, иль на лихо.
Откуда силы? Долго - здесь?
Держаться, знаю, трудно.
Наверно тайный стимул есть -
певунья желто-грудка.
Она, бывало, прилетит
на ветке рядом сядет.
А он волнуется, дрожит
от сладкой серенады.
Её не стало. Постарел,
оплакивая лето.
Держаться больше не хотел,
сорвался, быстро полетел:
нет смысла в жизни этой!
28.10.2016
Нила Волкова
Осіння казка
Дрімав похмурий, чорний ліс
У макраме сплетінні.
Один яскравий сяяв лист –
Останній лист осінній.
Все листячко давно в смітті –
Перетлівало тихо,
А цей - усе на висоті,
На щастя, чи на лихо.
І звідки сили дістає?
Триматись, знаю, тяжко.
Таємний стимул, мабуть, є –
Одна співоча пташка.
Вона, бувало, прилетить
І біля нього сяде.
Листок у захваті тремтить,
Як чує серенади.
Її не стало. Пожовтів,
Оплакуючи літо.
Триматись більш не захотів.
Зірвався. Тихо полетів –
Нема для кого жити…
2016