Васильок

 
 Сільський хлопчик Василь,
Жито в полі  косив.
Сільський хлопчик Василь,
Долю там загубив!!!

Зчарувала русалка,
Молодецькую  волю.
Закохався він палко,
У диявольську  доню!!!

Хихотала вона,
І співала про море.
За собою звала,
Та накликала горе.

І вела його бродом,
Загубить не лякалась.
І з людським вона родом...
У те літо вінчалась...

Але холод у серці,
Заважає кохати.
Кришталевії дверці,
В її темної хати…
 

В  серці  річка-вода,
В її грудях дощі,
А в косі лобода...
Та немає Душі.

І звернула  в цю літку
Його гарну усмішку,
Сонце-хлопця на квітку -
Синьооку волошку…

Сільський хлопчик Василь,
Жито в полі  косив.
Сільський хлопчик Василь,
Долю там загубив!!!


І як липень приходить,
Те у житньому полі.
Хороводами бродять,
Древні мавки на волі…


Та в одній із них сльози,
Як волошки цвітуть…
Обпікають всі щоки,
Можна в них потонуть…

Коли дивиться  мавка
В світлі зір  опівночі,
Безсердечна фіалка
В волошкові ті  очі.
***
За мотивами легенди Полтавської області, згідно з якою: 
"якось у полі сільський хлопчик Васильок косив жито. Саме там бавилися русалки. Одній із них дуже припав до вподоби Васильок. Зачарувала вона сільського красеня. Не стримався хлопець, забув про все на світі і пішов за русалкою. А вона заманювала юнака все далі й далі.
Незчулася, як і сама в нього закохалася. Не захотіла уже назад красеня відпускати. От і надумала русалка перетворити хлопця на квітку василька, що своїм кольором нагадувала синь води.
Ось тому щороку літньої пори, коли зацвітають сині волошки, в житах бавляться русалки. Дівчата плетуть із цих гарних квіток віночки і прикрашають ними свої голови".



***
Авторский перевод на русский язык

             Василёк

       
Сельский  хлопчик Василь,
В поле рожь покосил.
Сельский  хлопчик Василь,
Долю там загубил.

Покорила  русалка,
Молодецкую волю.
И проникся он пылко,
К темной дочке любовью!!

Хохотала она,
Ему пела про море.
За собою звала,
И накликала горе.

Да вела его бродом,
Погубить не боялась.
И с людским она родом,
В это лето венчалась.

Но холодное сердце
Ей мешает любить.
И хрустальные дверцы,
В ее дом не открыть.


В сердце речка-вода,
А в груди лишь дожди.
И в косе лебеда...
У нее нет Души.

Превратила русалка,
Солнце-хлопца в цветок.
Ту чудесну улыбку -
В синеок василек...

Сельский  хлопчик Василь,
В поле рожь покосил.
Сельский  хлопчик Василь,
Долю там загубил.


Как июль к нам приходит,
То в ржаном этом поле.
Хороводами бродят,
Древни мавки (1) на воле...


У одной из них слезы,
Васильки как цветут...
Обжигают все щеки,
Утонуть можно тут...

Когда смотрит русалка
В свете звездной полн`очи,
Бессердечна фиалка
В васильковые очи.

***
1. мавка -  персонажи украинской демонологии, злые духи, русалки.