В гріхах своїх потоплю всю ненависть.
Тебе позбутись з дум я не змогла.
Собі на шкоду та іншим на заздрість
Грішила тим, твоєю що була.
Лише моїм ти був наполовину.
Тобі ж я віддавала всю себе.
Без тебе не помру, ні, не загину.
Але душа утрачена буде.
Я відчуваю сердцем твою тугу.
Думки про мене . . . І страхи твої.
Я в снах щоночі тебе із полону
Звільняю, розчиняючи в собі.
Не бійся завдавати мені болю.
Що неминуче - тому так і буть.
Немає межі волі, коли двоє
За покликом сердець своїх ідуть.