Я зустрічала весну після літа.
У мене пори року всі сплелись.
Я не хотіла марно холодніти.
Тому тікала. . . . Бігла. . . Десь , кудись. . .
Убрань було без ліку на всі зими.
Та не зігріти їм як слід мене
Я оповита мороком осіннім ...
Одвічний холод, де нема тебе.
Хотілось розпалити би багаття ,
У пристрасті би потопити світ.
І випивати тебе як прокляття,
Яке спіткало б мене кожну мить.
(Присв. А. П.)