Суботній вечір тихий
І поряд пташка не летить
І день простий, безликий
Не каже що і як болить
Блукаючи у болісних думках
Не завжди відповідь прийде
Тримаючи тебе в руках
Вона мене сама знайде
Не марно, хотів іти вперед
Захоплюючись тихою струною
Та ось стривожений сюжет
А як же так, ти не зі мною
Не марно я шукав душі
Не часто жив я одним днем
Не марно гладив по руці
І запалив серця вогнем
Не марно жду тебе щоночі
Я ангела с тих пір не бачив
Не марно плачуть твої очі
Собі упевнено зазначив
Не марно любиш ти мене
Чекаєш, ждеш, переживаєш
Моє ти сонце не земне
Ти мені двері відчиняєш
І все не марно, лиш люблю
Мить спогадів життя
Без тебе зовсім не живу
Моє малесеньке зайча
І хочеш вірити душі і серцю
Як не здавалося б примарно
Усе не марно, ми не марно…