И было им по двадцать-двадцать пять:
Красивым, умным, смелым, православным.
Им вовсе не хотелось убивать,
А умирать так рано и подавно...
Когда ты молод, крепок и силён,
И дух в тебе ещё не искалечен,
Ты веришь в правду, будто в вещий сон;
Тогда и с жизнью расстаёшься легче.
Ушедших вдаль во имя лучших дней,
Любивших нас с тобой что было силы,
Прими, страна, прекрасных сыновей,
И не забудь священные могилы.
-------------------------------------
А їм було по двадцять-двадцять п'ять:
Тим красеням, що їм Вкраїна – мати.
Й нікого не хотілося вбивать,
А помирати – годі і казати!
Якщо міцний і сильний, мов Самсон,
Коли війна, то ти ідеш в солдати,
Бо віриш в правду, як в пророчий сон;
І тіло й душу годен ти віддати.
Вони пішли в ім'я майбутніх днів,
Бо нас любили серцем що є сили.
Тож, земле, пригорни своїх синів,
Та пам'ятай священні їх могили.