Не віддам
(Сонет)
Синівські до Вітчизни почуття,
що їх випробування не зігнули,
я зберігав на дні у серці чулім
у плині повсякденного буття.
А ще до вже прожитого життя
додам нелегке предківське минуле
та, що відчутно вже в лице війнуло,
безмірне, стільки й світу, небуття.
Від того, наче зірка, засвічусь
в чарівні вечори над отчим краєм,
що в цілім світі кращого немає.
Святе імення Україна-Русь
я на поталу не віддам комусь,
що тому справжньої ціни не знає.
––––
©Анатолій Загравенко.