Лiтобабини вiршi

Мироненко Анатолий Анатольевич
Задзвеніло літо бабине!
ЗаяскрАвілось в душі,
Наче яблука на яблунях
Посолодшали вірші!

Задзвеніло, заяскрАвілось
Літо бабине навкіл.
Чи насправді це, чи марево
Літобабиних віршів?

Срібні кулі, як метелики…
Притяжіння - не тяжить,
Чи в Європу, чи в Америку
Літо бабине летить.

Задзвеніли струни радощів,
Сонце лине до душі…
Покоштуйте, нумо, ласощі -
Літобабини вірші.