У душі порожнеча і гнів
До ненависті залишився крок,
У душі порожнеча і гнів,
Зло підштовхує у спину,
І кипить у тілі гуде,
Кров по венах так швидко біжить.
Хто зупинить скажений потік?
Серед мертвих немає утіх,
Розлетиться як ілюзія світ,
У очах застиглих журба,
Скільки років страждала душа,
А тепер захотіла життя,
Але в небі, де простір ясний,
Ангел білий не пустить тебе.
Почорніла і згнила душа,
Бо у темряві вічність жила
Серед жадібних і бідних людей,
Де година як у пеклі за дві,
Підростала у стражданні вона.