Поховали надію, любов
Усе осипається на дно,
Як наче життя не було,
Залишилась рана,
І тривога в душі.
Але не хочеться бігти,
Набридло ховатись від бід,
Де в кожного щастя,
Відібрали обід.
Де правди немає,
Де зло, ненависть і гнів,
Де віри немає,
Панує розділ.
Ударить в обличчя,
Вітер і сніг,
Як дихати тяжко
Серед голодної зими.
Як тішаться ті,
Що любові замало,
Коли ховають надію,
І сльози гарячі, і молоді.
Навіщо молодість,
Навіщо любов?
Коли завжди в серці,
Жадоба і гнів.
Із тіла всміхається,
Голодна душа,
Від болю лише прокидається,
І хоче життя.