Десь у давнім Зінькові,
Розквітав славний ліс…
І кущі кольорові,
У тіні кипарис.
Там співали синиці,
Зорі гай обіймали…
Тільки ось ні криниці,
Ні струмка, ні болітця,
Його хащі не мали…
Жив в минулому віці,
Тут самотній старик.
Від журби в людські лиця,
Він дивиться не міг…
І далеко, далеко
За водою ходив…
Де порхає лелека,
Він з криниченьці пив…
Понад дідовим лісом,
Як гріховна спокуса.
Йшла чумацькая валка…
Було в червні так жарко!
Поросив ватажок,
Лиш водиці глоток…
Та відмовив той дід,
Самоти він сусід…
Блиснув оком чумак,
Прокляв скнару козак…
"Пошкодуєш старик,
Та почуєш свій крик"…
Вмів козак ворожити,
Дощ у степу знайти,
Вовком буть в страшні миті,
И біду відвести.
Повернувся бірюк,
А у хаті його,
Спить родина гадюк,
Серце впало в нього.
Довго біг жадний дід,
Поки валку догнав.
Як побачив їх слід,
На коліна упав.
Гірко батько ридав,
І свій гріх сповідав…
Та пробачив козак
Його жадність і страх.
Може десь по сей час,
Ходить дід в сіни ів …
Та напоїть він вас,
Бо козак так навчив…
***
1. Безвідному - згідно з легендою, "тому, що немає в ньому ні криниці, ні джерела, ні болітця"
2. Прим. авт.: Прим. авт. написано за мотивами легенди Полтавської області "Зустріч з чумаками", згідно з якою,
у Звіньківському районі Полтавської обл. розкинувся ліс, але не було в ньому ні криниці, ні джерела, ні болота. Жив там самотній старий, який цурався людей, а чому вже ніхто не пам'ятає. А за водою ходив в далеку долину, тому вона була для нього особлива дорога. Одного разу влітку, йшла лісом чумацька валка. Попросив ватажок у діда води, а той відмовив, посилаючись на те, що важко йому воду носить. Глянув козак спідлоба на старого, та попередив, що той ще пошкодує. Бо, гріх то великий був подорожньому і води не дати. Коли дід повернувся додому, побачив у своїй хаті цілу родину гадюк. Злякався і побіг за чумаками, а коли наздогнав, впав на коліна і гірко каявся перед отаманом за свій гріх. Пробачили чумаки старого, але взяли з нього слово, що він більше ніколи для подорожнього ні води, ні хлібини не пошкодує.
Записано в Проценках Зіньківського району від Вініченка Василя Григоровича.