Осень одалиска

Ирина Левенцова
Запросила осінь
в гості снігопад...
воїни-сніжинки
рясно так летять...
так його жадала...
не слухала порад...
на червоних гронах
сльози мерехтять...
що ж ти наробила?
плаче листопад...
я ж тебе кохаю...
хай вітри простять...
на твоїй сорочці
я жоржини шию...
в золотім садочку
від печалі вию...
ти ж моя кохана,
осінь золота,
в сніг фатою вбрана...
самоть вироста...
скоро сніг відлине
і твоя краса
вже цвісти не буде...
золото згаса...
сніг цілує листя...
воно опада...
осінь одаліска,
сіра ти й бліда...
сніг безжальний ляже...
одяг позрива...
стане твоїм стражем...
серце розрива.