Гойда вітер віти,
осінь колисає...
хоче засинати
він і не питає.
Вона б красувалась...
сяючи намистом,
але ненько-вітер
наказання чисто!
хто його приставив...
хто його назначив...
він їй тільки шкодить,
а цього не бачить!
колисає осінь...
день і ніч гойдає...
в пелюшки із листя
жовте загортає...
вічно щось бурмоче,
пісні навіває...
та сльозами плаче...
той її тримає
міцно у полоні...
ні! нема пощади...
геть уже змарніла...
туман білим чадом...
а руде волосся
сиве...поріділо...
вітер...дощ...ненастя,
що ж ви наробили!