Заваривши собі кружку чаю,
Загорнулась в тепленький плід.
" Я життя геть нове починаю,
Це вже всім затямити слід."
Ні до чого тепер мені чвари,
І образи я всі забуваю.
Розганяю над долею хмари,
І радіти всьому починаю.
Я забула про злість і напругу,
Котрі завжди були, мов під боком.
І почала я білу, далеку смугу,
З щирой вірою в серці. Із Богом.
І не треба мені нічого,
Лиш би спокій в душі оселився.
Я не хочу нічого іного,
Лиш би дар цей в мені залишився.
І могла щоб укритися ковдрою ,
Теплий чай собі заварити.
І зостатись навіки доброю,
І щасливе життя прожити.