Пораділи наче діти,
Що прийшла з косою,
Постелили свіжі і квіти:
-Окропи росою!
Окропи червоно-чорним,
Дай і нам напитись,
Не зважай,що це потворно,
Сором - не глумитись...
Люди - морок, прах до праху,
Такі їхні долі,
Хто не з нами, то на плаху...
"Моголи, моголи"*
Все він чує, все він бачить,
Жаль... Ви не читали,
Бо віками нам тлумачить,
Слова тільки вкрали...
Не цураєтесь чужого:
Що дадуть у руки,
За те ладні бити свого,
Хоча рідні внуки...
В Хреста, Бога свою Віру,
Всім оголосили,
Святі книги тлумачачи
Підняли сокиру...
"Умийтеся! Образ божий
Багном не скверніте"*...
Ослухатись нам не гоже,
Бо ненчені діти...
"Кров'ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми —
Все розберіть... Та й спитайте
Тоді себе: що ми?..
Чиї сини? Яких батьків?
Ким? За що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути"*...
Так писав Кобзар Великий,
Просив, щоб братались,
Панував щоб мир навіки,
Люди усміхались.
Прочитайте, поміркуймо,
Стане до вподоби,
Єго своє угамуємо,
Дамо раду собі...
* - Тарас Шевченко
І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ...
П.В.М. 26.10.2016г.