Вокзал. Третя ночі.
Годинникова стрілка завмерла.
Вона щось тихо під носом бурмоче:
" Все зміниться. Я в цьому певна".
І вже байдуже, що там позаду.
Лиж би далі все добре було.
Кожен день молячись зорепаду,
В голові щось тихо гуло.
Чи то пам'ять до неї верталась.
І нагадувала тії місця,
Куди кожного ранку верталась.
І не бачила цьому кінця.
Як із біллю в душі, зітхала.
Кричала : "Та хай йому грець".
А потім, раптово життя проміняла,
На білет. Лиш в один кінець.
Забутись хотіла. Від чогось біжала.
Коліна збивала до крові.
Але все ж таки навздогнала.
Сама себе. Десь у Львові.
І знову згадався вокзал, третя ночі.
Завмерла стрілка на годиннику життя.
Ті дитячі заплакані очі.
І віра у краще життя