http://www.stihi.ru/2016/10/23/5106
Ми від'їдемо разом. Знайдеться куточок такий,
Буде згоден прийняти уривки життів перелітних.
Буде небо високим, відчути лиш тільки зумій,
Добре як на душі, хоч лишився лиш мізер дожити.
Днів, що в далеч летять, відвойованих щастям годин,
За спиною залишених, смутком поораних буднів.
Ми від'їдем з тобою, знайшовши прихисток один
Той, який заблукалим, і домом, і радістю буде.
Ми від'їдемо разом, не щоб від усіх утекти
З слимакових будиночків, звитих у щільні спіралі,
Відірвемось від тем що міцні, та не мають мети,
Помандруємо ми, де не будуть затягнуті далі
Полотном із осінніх суконно-промоклих розлук,
Де вода не зустріне дзеркального холоду тлінням,
Де вітання раптовому випадку вранішніх мук
Не запити свідомості терпким полином.
Не від'їдемо? Знаю. Інакшого “потім” нема.
Буде віра – хрестом, буде праця зусиллям во ім'я.
Над листком, обважнілим від снігу, зігнеться зима,
Пам'ять сльози проллє над всіма над словами твоїми.