Повiтря

Олесь Птах
Коли я ще був маленький,
то сильні таткові руки
підкидали мене до неба
і я захлинався від щастя,
сміявся, страху не взнавши,
не знаючи, взагалі нічого,
що й нині потрібно знати,
для того, щоб кривдити інших,
тих, що колись теж літали,
літали, та так недолуго,
що в теплім багні оселились,
та ще й співають "осанну".

Батька давно вже немає,
та й мене колись не буде...
взагалі вже нікого не буде,
але, залишиться повітря
в якому літають діти,
в якому літають,
в якому?..