Вона одна із тих,
що просто люблять дощ…
в чудові дні весни,
геть мокра до підошв…
Багато пустих слів,
Вже говорили їй….
Але ніхто не смів,
В слід крикнути "Постій."
Ненавидить брехні,
Але вміє прощати…
Та тяжко їй одній,
Усе в собі тримати.
Закохується рідко,
Але кохає довго…
І Бог у тому свідок,
Що це не та дорога….
Вона із сотні кращих,
Чекає на одного,
Їх стільки непутящих,
Їй хочеться простого.
Такого щоб підтримав,
У тяжку їй хвилину,
Сказав "я не покину"
Сказав, і не покинув.
Їй не важливі цифри,
Не треба обіцянки,
Вона хотіла вчитись,
І зустрічати ранки.
Знати що не байдужа,
Для неї цього досить.
А ще їй вірно служить,
Пережитий досвід….
Вона одна із тих,
що просто люблять дощ…
в чудові дні весни,
геть мокра до підошв…