Косить завіса дощу.
Косить шлях минулих днів.
Косить нерозділена любов.
Косить метушня дарованних років.
Косить туман справжньою сльозою.
Косить, косить, косить,
волосся з сивиною.
Косить з непохитною вірою,
щоб утрималася на ногах,
у "нейтральні води" виплила,
Ангелу Долі Життя довірила,
не втрачала даремно часу...
Косить, косить, косить,
а як живеш, ніхто не запитає.