потребую від світу чогось неідеального, та найщирішого, і чим відчуття від того ширші, значить, то добрий знак. якось так.
ці дні по різні боки такі одноокі, кволі, в’ялі, а ці дзвінки твої до мене такі бездоганні, особливо, коли кличуть до себе. сьогодні таке небайдуже зоряне небо. та хоч по бажанню.
і не варто шукати крайнього, та що тут казати зайвого, якщо найкращі миті тоді, коли усі твої дотики згортаються у мені беззахисними м’якими котиками.