Майже...
Олеся Райська
(http://www.stihi.ru/2016/11/05/4525)
------------------------------------------
(в японській класичній поезіі все відбувається в теперішньому часі)
Віршуєш своє життя…
Мимоволі та навмання
Граєшся ? Адреналін!
Фіксуєш життєвий плин…
Та й замало тобі світлин,
Ти із попелу, із руїн
Все вишукуєш день один…
Саме так ти дививсь на світ
Та з японської перекладав
Українською - інтуіт…
А свої вірші про своє складав…
Так з роками наримував
Своє майже щасливе життя
Паралельне – бо звіршував
Нереальне якесь буття…
А тепер в цьому «майже» - все
Перетнулося й - шкереберть
Не помітив – живий іще,
А римуєш до слова смерть.
Так, в Кіото тепер весна,
А в тобі все сніги, сніги…
Не дивись у вікно – дарма
Лише вірші тобі до снаги…
(В японской классической поэзии все происходит в настоящем времени)
Стихотворствовал всю жизнь...
Наугад, невольно, шало
Поиграл? Адреналин!
Жизненных коллизий клин...
А всё фотографий мало,
Ты - среди пепла, средь руин -
Всё ищешь, ищешь день один...
Так именно смотрел на свет,
УкрАинским всё заменял
Японский - интуит-поэт...
А про своё свои стихи слагал...
С годами так нарифмовал
Счастливой жизнь себе - почти!-
В ней, параллельной, пребывал,
Как в нереальном бытии...
Теперь в "почти " же этом - всё
Пересеклось и - в круговерть!
И не заметил - жив ещё,
А ищешь рифму к слову "смерть".
В Киото ранняя весна.
В тебе ж снега, снега, уныло...
И не смотри в окно зазря -
Тебе стихи лишь и по силам...