***

Александр Владимирович Кошелев
Тихо грає за край гаю
Чарівний музика.
Що у смутку він співає?
Хмари, женуть лихо.

Плаче гірко, мов дитя,
В самоті зозуля.
Най би щезло те життя
Навіть те, що було.

А за гаєм чудасія.
Під чужі музики
Шляхта казиться новая
Мов ординці дикі.

Та ж чи шляхта ті кати?
Бо з чужого роду.
Мов плюгавії коти
Крадуть у народу.

Вибач рідная моя
Мила Україна.
Бо та нечисть продає
Тебе на частини.

Чути стогін через гай,
Там чужі музики.
Невеселої співай
За те панство, дике.

Кілька років із життя
Мов пішли за грати.
Ой не там мабуть луна
Музика з гармати.

Шкода, що не в тих садах
Позривали квіти.
Шкода, що не в тих батьків
Гинуть нині діти.