Земля ковтає дощ, його холодні сльози,
А ти не кажи нічого - нас виключено.
Та горить Україна і невтішні прогнози
Вибивають людей ніжно і витончено.
Гори, спалахуй, вигравай вогонь,
Підкидайте дров у багаття крові
Співає "Сокіл" пісні любові
Та простягає країні свою долонь.
Герой, агов, не став на народі хрест
Ти ж за нього сам із землею злився
Не зрічемся ніколи, подолаємо Еверест -
Схід і захід змішаємо як те є листя.
Мерехтіли вокзали, та потяг все не здавався
І труханівська правда гриміла по Україні
Хтось не вірить, та виключено людину
З гри антропоцентричного его-впливу.
Нас виключено, і ми не вирішуємо питань
Право голосу наше на смітнику
Тільки рейки ще рвуть і ламають грань
Що країну підкинула м'яснику.
Хто виключив нас?
Хто вирішив що нам не потрібно думати?
То давайте ж подивимось йому в очі!
Осінь, вагон, дощ по дахам стукає
І вода змиває жита, чорноземи, ночі.
Та не треба мовчати, вся дія в голосі
І хоча нас виключено - треба вірити.
То ж давайте за нами! Ми вічно в потязі
У серцях із єдиною Україною!