Буває, день утомою гнітить,
Буває, душу опережить смуток,
І гарна пісня не лунає,а гримить.
Сплелись думки у вузлуватий жмуток...
Тоді рушаю до знайомої полиці
І подругу шукаю світлолицю.
Відкрию книгу і знайду слова,
В яких любов мене теплом зігріє-
І стане сонячно,і серце завесніє:
Знов є наснага пізнавать дива.
Їх незліченно у барвистім світі;
Із трепетом цей світ дарую дітям.
У ньому стільки щастя й доброти,
Що хочеться до горизонту йти,
І розбивати сміхом заздрощі невдах,
Летіти над землею,наче птах,
Із вітром наодинці говорити,
Радіти, мріяти і просто - жити!
Відкрию книгу і знайду слова,
В яких любов мене теплом зігріє,
І у душі надія завесніє:
Я ще комусь потрібна.
Я - жива!