У Образах озера -
гвоздівка тверді зоряної...
Так і тягне -
чавунцем голови з обриву,
пробиваючи темрявою
мільйони
парсеків,
піти у глибину...
Там
справжній острах!
На мить
відчувши
нудоту невагомості,
пір'їнкою скрутившись,
вистрибую з сузір'я Діви.
Вітер ніжний, полиновий
вливається в легені.
Добре!
До одуру...
До-о-о-бре!!!