Памяти Игоря Муратова

Алексей Бинкевич
Мая Львовіч

***
Паяці Ігара Муратоўа

Сьвятло, і горкасьць, і пяшчота слова.
«Покинем світ, але серця свої
Перекуємо на щасну підкову.
О не мовчіть, жорстокі солов;ї,
Про час, коли так мріяли гаї,
І в «Березолі» грала Чистякова».
Мы свае сэрцы – покладзем угоран іх мы.
У жар, пад молат, каб з жывой крыві…
Не маўчыце, жорсткія салаўі,
Пра час, калі так марылі гаі,
І гаварыў да нашых сэрцаў Ігар*.


***
 Из Майи Львович

Свет радости, печаль, и нежность слова.
«Оставим мир, зато сердца свои
Перекуём в счастливую подкову.
Вы умолкать не смейте, соловьи,
О тех мечтах, что пестуют гаи,
И в «Березоле», в примах – Чистякова.
Свои сердца – отправим в горн их мы.
Под молот, в жар, в струю живой крови…
Вы умолкать не смейте, соловьи,
О тех мечтах, что пестуют гаи…»,
И с нашими сердцами вёл речь Игорь.
  Перевод с белорусского



*Ігар Леонтиевич Муратаў (1912-1973) выбітны ўкраінскі паэт, лаўрэат Сталінскай прэміі ў галіне літаратуры, пражываў у адным доме пісьменніцкага кааператыва "Слова" па суседстве з сям'ёй Леся Курбаса і Валянціны Чысцяковай