Давай не ходити довкола, а говорити прямо, як діти.
Про те, що наше кохання - це катарсис душ.
Що могли б здастись, та обрали терпіти
вир вітрів й дощів, та снігів й калюж.
Давай дихати разом, немов ми то ціле.
Якщо ти зима, тоді я - сніги.
Джомолунгма слів упаде щосили
та устоять все ж наші береги.
Уявімо раптом, що увесь цей простір
створений для нас, як найкращий сон...
Коли ти щоночі падаєш на постіль,
то щораз летиш до моїх долонь.
Кожен раз ловлю, і в цей раз спіймаю,
бо для мене ти - найцінніший скарб.
Я тебе люблю, без тебе вмираю,
ти - моя палітра із найкращих барв.
19.11.2016