Тишіє...
Довжаться думи…
Скапує
з осені
віск…
У човнику літ —
у пересум’ї —
Синь звітрілась:
сич сонях
приніс —
Злітнілось
в тужби
десь на денці
(Відьма-зима де вжилась).
Римує
серце Рай
із гортензій,
Райдуги сіє
зі щасть.
-------------------------------------------
подстрочник:
В ЛОДОЧКЕ ЛЕТ
Затихает…
Раздумья стают все длиннее…
Капает
с осени
воск…
В лодочке лет —
в угнетающей грусти —
Синева ветреной стала —
филин
подсолнух принёс —
Лето расцвело
на самом донышке тоски
(где ведьма-зима прижилась).
И рифмует
сердце Рай
с гортензий,
Радуги
сеет
со счастий.